СТАЛО СТАЛО

"Покутська кераміка": як робити "живий" посуд у промисловому масштабі

Власники гончарної майстерні "Покутська кераміка" впевнені, що при впровадженні вдалої бізнес-моделі hand made посуд не тільки популяризує народні тридиції та здоровий спосіб життя, а й здатен принести непоганий прибуток

Власник, СЕО

Богдан Микитюк

один із засновників, співвласник

Місто: Котиківка, Івано-­Франківська обл., Городенківський р-­н

Сайт

Сторінка в Facebook

Кажуть, першим гончарем був Господь Бог, який зліпив з глини Адама і Єву і вклав у них безсмертну душу.

У родині Микитюків першим гончарем став Антон. І хоча довгий час рідні називали його захоплення не інакше, як «гурток коник», та з того захоплення виросла велика справа, відома зараз далеко за межами Прикарпаття - "Покутська кераміка".

Її ще називають "живою" керамікою. Цей посуд має особливі, тільки йому притаманні властивості – він дихає. Під час приготування страв спочатку вбирає вологу, а потім поступово її повертає. Тому їжа не пригорає і дістає особливого смаку. Молоко довше звичайного не кисне. Варення та соління не пліснявіють. Свіжий хліб довго не черствіє та не "цвіте". "Жива" кераміка тривалий час зберігає температуру продуктів.

Від "гуртка коник" до "Покутської кераміки"

Це було не так давно: в 2010 році тоді ще студент Антон Микитюк почав реалізовувати свою мрію – відродити на Городенківщині традиції гончарства. Майстернею став гараж – там разом з батьком побудували піч, встановили гончарний круг. Антон творив, але не все виходило. Їздив на ярмарки, дивився роботи досвідчених майстрів, а згодом знову повертався до свого гаража, до своєї печі. Його перші скульптурні проби – бичок у вишиванці, гусак з чудним капелюхом, горщики у вигляді свині та баранця – і досі входять до асортименту "Покутської кераміки".

Але справжній успіх прийшов після того, як почав відроджувати стародавні орнаменти і мотиви в сучасному вже посуді. Створювати посуд, що імітує вироби ще трипільської культури, посуд, схожий на той, що виробляли на Коломиї кілька сторіч тому.

Але не просто глечики і тарілки, а й креманки, філіжанки, розетки. Перші замовники з’явилися непомітно. За рік їхня кількість зросла в рази. І тоді сім’я вирішила: треба розширювати бізнес-ідею. Склали власні збереження і всі 100 тисяч гривень вклали в розбудову майстерні. Переїхали з гаража у власний цех, побудували невеликий склад. Вже в 2014-му Антона запросили представляти Україну на чемпіонаті Європи з гончарства.

Зараз хобі Антона Микитюка виросло у виробництво 250 керамічних виробів на добу – від дрібних коників до великих глеків-холодників. Ціни встановлюють в залежності від виробу – від 20 грн за келих до 500 за трисвічник.

У цеху тільки гончарів працюють четверо, а ще орнаментувальники, майстри із запікання та лощення, пакувальники. Всього до справи залучили 20 осіб, половина з яких — члени родини Микитюків. Утім бізнес давно переріс поняття "родинний".

У порівнянні з минулим роком продажі збільшилися утричі. Причому тенденція зростання зберігається.

При виробництві кераміки використовуються виключно вітчизняні ресурси. Тобто низька собівартість вітчизняної сировини (глини) та висока вартість художніх виробів створюють високу маржу заробітку.

Унікальні технології для виробництва екопосуду

"Покутська кераміка" чітко уявляє, як перетворити народне ремесло на велике підприємство, не втративши при цьому самобутню унікальність товару. Для цього вже зараз в цеху розподілили працю за операціями, що збільшило швидкість виконання робіт і рівень майстерності, знизило собівартість. Частково механізовані деякі робочі процеси, наприклад, орнамент вже наносять механічним способом.

Але є кілька моментів, пов’язаних з технологією виробництва, які "Покутська кераміка" зберігає, використавши давні прийоми городенківських гончарів. Завдяки цьому вироби цієї торгової марки мають оздоровчі властивості. Тут кілька секретів.

Для виробництва використовують тільки натуральну сертифіковану глину. Посуд з такої глини "живий", бо дихає завдяки пористому матеріалу. А завозять її з двох українських родовищ: з Коломийського кар’єру, що на Івано-Франківщині та Слов’янського — на Донеччині. Остання хоч і дорожча, та має ліпші екологічні і керамічні властивості. Для порівняння: вартість кілограму такої сировини з доставкою складає 2 грн. 50 коп., а така ж глина з Німеччини коштує вже 5 євро.

"Покутська кераміка" замість глазурування використовує метод молочного обпалювання — обробки посуду молоком та цукром. Це прадідівський метод, який з покоління до покоління передавали на Прикарпатті. На дві печі об’ємом до 0,8 кубів достатньо шести літрів молока і півкілограма цукру, але ефект від молочення вражаючий: їжа не пригорає, зберігає всі корисні властивості при термообробці. При цьому сам посуд не тріскається і зберігає всі ековластивості.

Головною ж "фішкою" "Покутської кераміки", якої не використовує ніхто з вітчизняних керамістів, стало покриття неглазурованих поверхонь посуду колоїдним сріблом. Цей реактив у вільному продажу є в будь-якому магазині побутової хімії. Але сріблення посуду роблять тільки у цеху Микитюків. Розробив цей метод доктор хімічних наук Іван Мироненко. До слова, 20 грамів колоїдного срібла керамістам вистачило на рік роботи. Цей винахід унікальний, наразі проходить патентування. І, хоча корисні властивості срібла відомі багатьом (згадайте срібні ложечки, якими годують немовлят, срібні очисники для води тощо), жодна країна не використовувала сріблення при виготовленні посуду для щоденного вживання. Хоча фахівці, досліджуючи ефект від вживання їжі на посрібленому керамічному посуді, запевняють: колоїдне срібло, допомагає вилікувати багато хвороб, наприклад, проблеми підшлункової залози.

Лікувальна тарілка на столі в кожного

Власники "Покутської кераміки" мріє про те, щоб їхні екотарілки й чашки були у вжитку кожного українця, і готові до того, щоб розширювати виробництво.

І бачать, як це можна зробити. Реальні кроки можливі найближчим часом за умови додаткового інвестування у розвиток бізнесу: необхідно розробити нові напрями, розбудувати новий цех, модернізувати виробництво - купити японські гончарні верстати.

Розвиток бізнесу дозволить об’єднати для роботи гончарів-одинаків та навчити талановиту молодь, що дасть можливість створити нові робочі місця, які так потрібні на Івано-Франківщині, говорить один із засновників "Покутської кераміки" Богдан Микитюк.

На сьогоднішній день левову частку доходу власникам "Покутської кераміки" приносить дрібний опт. Люди самі приїжджають за товаром з різних куточків України, помічають підприємці.

Окремі вироби замовляються через інтернет-магазин та закуповуються безпосередньо в майстерні. Ще один напрямок одержання прибутку — товар під замовлення. Так само віддають товар під реалізацію партнерам. Завдяки упізнаваності торгової марки "Покутська кераміка" проводять виїздні майстер-класи.

Але в компанії планують, що їхній посуд будуть закуповувати великим оптом, і не лише в Україні. "Натепер закінчуємо будівництво великого складу готової продукції, — ділиться Богдан Микитюк. — Склад дозволяє покупцю одержати замовлення відразу, без обумовленого відтермінування (10-14 днів), необхідного при виготовленні гончарних виробів".

У "Покутської кераміки" є iнтернет-ресурс, проводиться художньо-мистецький контроль за виробничим рівнем, розробка та експериментальні впровадження нових зразків. "Цього не в змозі забезпечити кустарі-одинаки, а великі підприємства, яким під силу мати подібну команду, не можуть займатися рукотворним виробництвом", — відзначає Богдан Микитюк.

Що стосується експорту, власники "Покутської кераміки" розповіли, що вже провели переговори з представниками Польщі, є попередня зацікавленість у Литві.

Нові ідеї

Вдале поєднання народних традицій та бізнесових механізмів народжує нові ідеї.

На даний час творча група "Покутської кераміки" працює над розробкою унікального посуду стилю "Покутень". Це художньо довершені, осучаснені вироби тонкої різьби по глині на основі трипільських мотивів. Аналогів цьому немає. Майстри сподіваються, що новий вид продукції стане ще однією з культурних візитівок країни. Щось на кшталт петриківського розпису, гуцульської різьби чи малюнків Марії Приймаченко.

А також він мріє, що модернізація виробництва дасть можливість не лише збільшити його потужності, а й започаткувати чемпіонат України серед гончарів та школу гончарного мистецтва. "У школі можна буде здобути знання, навички та вміння будь-якій людині будь-якого віку і одержати відповідну роботу в цьому напрямку", — зауважує підприємець.

Ще одним перспективним напрямком є литво. Планується створення мережі майстрів-ливарників, що працюватимуть удома. Це створює засади міцної економічної моделі та зайнятості населення. Адже кількість робочих місць може бути дуже значною. Дану роботу можуть виконувати навіть люди з обмеженими фізичними можливостями.

Фото: Юрій Шкреметка, надано гончарною  майстернею "Покутська кераміка".

Економіка

Насьогодні виробництво складає 250 керамічних виробів на добу. У порівнянні з минулим роком продажі збільшилися на 200%. Низька собівартість вітчизняної сировини (глини) та висока вартість художніх виробів створюють високу маржу заробітку. Висока конкурентоспроможність досягається за рахунок того, що "Покутська кераміка" - єдина майстерня в Україні, що спеціалізується на покутському етнопосуді.

Екологія

Споживання природних ресурсів мінімальне. На рік використовується близько 20 т глини. В ГМ "Покутська кераміка" безвідходне виробництво, що не зашкоджає навколишньому середовищу. Випічка посуду здійснюється електрикою. Кількість відходів є мінімальною, оскільки посуд, який тріскається при сушці, йде в повторну переробку. Також існує попит на браковані обпечені речі.

Соціум

Виготовлення "живої" кераміки є поверненням до витоків своєї культури, відновленням традицій, побуту, звичаїв. Це потужний внесок в промоцію покутського краю. Родина Микитюків підтримує в м. Городенка Вальдорфський дитячий садок та школу з Вальдорфської педагогіки, а також талановитих людей, дітей. Допомагає внутрішньо переміщеним осібам. На підприємстві працює двоє людей з Краматорська та Слов’янська.