СТАЛО СТАЛО

Екогума: перероблюємо 300 тон автопокришок на місяць

На Бориспільському заводі "Екогума" навчилися заробляти на старих автопокришках, переробляючи їх на безпечне покриття для дитячих майданчиків

Власник, СЕО
Григорій Кулик

Григорій Кулик

директор заводу

Мiсто: Любарці, Київська обл.

Сайт

Сторiнка в Facebook

Коли ми домовлялися про зустріч з керівництвом заводу "Екогума", нас попередили, що розмова буде не дуже довгою. «Бо роботи багато», - пояснив директор підприємства Григорій Кулик.

По-перше, завод виграв тендер на постачання "лежачих поліцейських" для Київдорсервісу. А по-друге, значно збільшилася — майже на 50% — кількість замовлень від сільськогосподарських підприємств на покриття для тваринницьких комплексів.

"З покриттям — то сезонне, — каже фінансовий директор "Екогуми" Ігор Порчинський. — Натепер ці підприємства отримують гроші за свою продукцію, тому мають змогу вкладатися в ремонт".

За словами "потужність заводу становить до 35 тис. кв. м гумовотехнічних виробів на рік" стоїть неабиякий перелік травмобезпечних модульних систем: покриття для дитячих ігрових та спортивних майданчиків, для тренувальних залів, усілякі засоби безпеки дорожнього руху, паркувальне обладнання, кулевловлювачі для тирів, захисні причальні пристрої тощо.

Роботи стільки, що 34 робітники, задіяні у виробничому процесі, не встигають. Справа в тому, що завод розташований у селі Любарці під Борисполем, і місцеві трудові ресурси вже вичерпано. Тому наразі чекають на бригаду з Кіровоградської області. Тим більше що умови для цього є: завод надає житло, та й заробіток для цієї місцевості досить пристойний — 5-6 тис. грн на місяць.

У роботі підприємства можна чітко відстежити сезонність. У періоди затишку, тобто взимку, обсяг продукції складає 2 тис. кв. м гумовотехнічних виробів на місяць. А у високий сезон, як зараз — до 5 тис. кв. м.

Iдея створити підприємство виникла під час полювання

Заснований завод був у 2009 році й наразі є одним із провідних українських виробників у цій галузі.

"Зараз це може й смішно пригадувати, але ідея створити таке підприємство виникла на полюванні, — розповідає власник бізнесу Євген Кучер. — Ми всі — мисливці і рибалки. А тоді куди не поїдеш, всюди шини. Це зараз їх не так багато скрізь розкидано, бо ми їх переробляємо — понад 300 тонн на місяць. Отак ненароком і виникла думка, що з цим треба щось робити".

Починалося все на покинутій фермі — в корівнику. Самотужки переобладнали приміщення під цехи та склади, розчистили територію. Реалізовуючи проект, водночас уважно вивчали досвід Німеччини, Італії, Сполучених Штатів та Канади. А от конструкторську документацію на обладнання та технологічні рішення розробили власні.

Та від першого обладнання, яке виготовили на одному з київських заводів, довелося відмовитися — не підійшло. Потім була спроба працювати на китайському, але воно через три місяці вийшло з ладу. Тому довелося не просто ремонтувати і доводити машини до потрібного стану, а й створювати власні. Наразі деякі унікальні розробки навіть подані на патентування.

Зрештою це дозволило не тільки переробляти нешкідливим для природи механічним способом відпрацьовані покришки в гумову крихту, а й згодом (з 2010 року) налагодити виробництво та постачати на ринок цілком конкурентоспроможної гумовотехнічної продукції, що не поступається за якістю закордонним аналогам. І за цінами, значно привабливішими для українських споживачів. Як приклад можна пригадати покриття для тваринницьких комплексів. Якщо тваринницькі мати від найавторитетнішого німецького виробника фірми Kraiburg коштують в Україні майже 3500 грн, то аналогічна продукція від «Екогуми» обходиться у 1600-1700 грн (за готовий виріб площею трохи більшою за 2 кв. м). При цьому якість продукції підтверджена усіма необхідними сертифікатами та медичними висновками.

За два останніх роки на внутрішньому ринку продукція підприємства значно потіснила імпортовану. Відсоток імпортозаміщення по Україні склав майже 80%. Споживачі готові заміняти польських "лежачих поліцейських", паркувальні бордюри з Балтії, причальні відбійники з Росії на аналогічну продукцію вітчизняного виробництва.

Вдала бізнес-модель дозволила компанії залучити до співпраці 540 партнерів як з України, так і з-за кордону. Крім вітчизняних споживачів, якість продукції заводу можуть оцінити в Італії, Болгарії, Арабських Еміратах.

На підприємстві вважають, що високими результатами своєї роботи завдячують чіткій вертикальній інтеграції. Тобто до технологічного ланцюга входить збирання сировини — шин, переробка гуми на крихту, виготовлення продукції з неї та реалізація. Це дозволяє отримувати прибуток та інвестувати в розвиток підприємства.

Збирання шин – захід вимушений

Утім збирання шин самими переробниками — захід вимушений. А все через те, що в країні не налагоджено централізоване збирання відпрацьованих покришок. От і доводиться ганяти заводські авто по звалищах, вишукуючи сировину.

Свого часу керівництво підприємства навіть зверталося до київської влади з пропозицією, щоб під час приведення до ладу Майдану після відомих подій їм дозволили забрати шини. Але чи то влада забула, чи проігнорувала… І опинилися ті шини знову ж таки на звалищі.

Навіть угоди, укладені з майже тисячею автогосподарств, не дають необхідної кількості сировини — не дуже вони зацікавлені у збиранні та складуванні відпрацьованої автогуми. І причин тут декілька: насамперед — відсутність як матеріальних стимулів, так і будь-якого контролю з боку Мінекології, а також низька екологічна свідомість. До речі, саме невеликі підприємства дисципліновано виконують ці угоди.

Завод здатен переробляти 3,6 тис. тонн покришок на рік. Тобто 300 тонн на місяць. Але через брак сировини в деякі місяці й до 200 тонн не доходить. До того ж підприємству стає тіснувато в існуючих межах.

У найближчих планах — будівництво ще одного цеху з випуску травмобезпечних модульних систем. Бо наразі асортимент продукції заводу настільки різноманітний, що доводиться часто переналаштовувати верстати під окремі види виробів. А це призводить до неприпустимих втрат робочого часу.

Вже є задум перенести переробку шин ближче до Києва. Так би мовити, ближче до джерел сировини. А у Любарцях залишити виготовлення кінцевої продукції. Це поки що лише плани на перспективу. Але на заводі вважають, що ця перспектива не така вже й далека.

Фото: Віталій Головін

Економіка

Потужність заводу складає до 35 тис. кв. м гумовотехнічних виробів на рік. Власна виробнича база дозволяє вивести на вітчизняний ринок якісну конкурентоспроможну продукцію, ціна якої менша від зарубіжних аналогів. Якість продукції підтверджена необхідними сертифікатами та медичними висновками. У компанії 540 партнерів в Україні та за кордоном (в Італії, Болгарії, Арабських Еміратах).

Екологія

Перетворюючи відпрацьовані автопокришки на нову сировину і нові вироби саме шляхом механічної утилізації, компанія робить свій внесок у захист навколишнього середовища. Відпрацьовані автопокришки є твердим побутовим відходом IV класу небезпеки. Ці відходи не можна спалювати або закопувати в грунт, оскільки при їх горінні в атмосферу виділяються шкідливі забруднювачі. У землі автопокришка розкладається більше 120 років.

Соціум

Створення робочих місць у сільській місцевості. На підприємстві вже працюють 34 робітники (підприємство надає їм житло та заробіток — 5-6 тис. грн на місяць. У сезон наймають працівників з інших місць. У планах компанії закладено розвиток виробництва (мінімум 5-7 робочих місць). Продукція, що виробляє завод, призначена для створення комфортного та безпечного простору для життя.