СТАЛО СТАЛО
Рубрика новостей
Маркування органічних продуктів та еко-маркування

Маркування органічних продуктів та еко-маркування

Тетяна Ситник,

експерт з розвитку органічного ринку в Україні

Наразі одиниці з українських споживачів, хто знає, що "органічні продукти" та "продукти з еко-маркуванням" це не одне й теж саме ні за вимогами технологій виробництва та умов отримання сировини та інгредієнтів, ні за показниками безпеки й натуральності готового продукту.

Хоча чинний Закон «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції», стаття 30, говорить, що "Забороняється при маркуванні продукції, яка не відповідає вимогам цього Закону, використовувати позначення з написами “органічний”, “біодинамічний”, “біологічний”, “екологічний”, словами з префіксом „БІО” тощо", - в Україні, на засадах окремих нормативно-правових актів, діють більше 20 екостандартів для продуктів харчування, які називаються: "Харчовий продукт. Екологічні критерії оцінки життєвого циклу продукції".

 Також, враховуючи те, що більше 50% споживачів столиці для опису органічної продукції використовують терміни "екологічно-чиста", "натуральна", - ми спостерігаємо заплутаність та складність споживачеві зрозуміти різницю між "органічними продуктами" та "еко-продуктами". А оскільки не важко дослідити, що еко-пиво, або еко-олія не були вироблені з органічних інгредієнтів, то ми маємо справедливу відкриту недовіру споживача щодо позиціонування продукту, маркування, сертифікацій.

 Які ж відмінності між органічним виробництвом та виробництвом товарів, якім може бути надане еко-маркування?

 Органічні продукти в Україні та ЄС

Спеціальне маркування на упаковці органічних продуктів харчування, наприклад, загальновизнаний у Європі "євролисток", говорить споживачеві про прозорість всього ланцюгу органічного виробництва "від лану до полиці магазину", що у цьому продукті не менше 95% сировини/інгредієнтів мають органічні сертифікати, що за нумерацією під "євролистком" можна прослідити шлях виробництва основної сировини, місце походження продукту, процеси виробництва та ідентифікувати сертифікаційний орган.

Методи виробництва органічної продукції, починаючи з обробітку земель, використання натуральних добрив, дозволених у органічному с/г, забезпечення органічними кормами та наближені до природних умови утримання тварин та птахів, а також методи переробки сировини у готову продукцію, пакування, логістика, - все є дружнім до навколишнього середовища та все робиться задля максимального збереження цілісності та натуральних властивостей продукції. Іншими словами, забороняється використовувати с/г хімію, гмо, агресивні технології землеволодіння. Не використовуються синтетичні ароматизатори, барвники, консерванти. Кожен окремий напрямок: тваринництво, рослинництво, аквакультури, продукти переробки, бджільництво, дикороси, імпорт/експорт, торгівля, - мають особливі вимоги органічного виробництва та мають сертифікуватись.

 Продукти з еко-маркуванням в ЄС та Україні

Товари з эко-маркуванням мають "поліпшені екологічні характеристики упродовж життєвого циклу, які забезпечують такі самі, або кращі функції, якість і задоволення потреб споживача в порівнянні з продукцією аналогічного функціонального призначення".

Екологічні критерії, відповідно ISO 14024, це маніфестація до розуміння та можливості простежуваності життєвого циклу продукту (показники входів/виходів). Наприклад, вироблення еко-паперу може бути з використанням вторсировини, із забезпеченням безперервного вирощення сировини для майбутніх замовлень, та без/або значного зменшення використання токсичних відбілюючих засобів, враховується які відновлювальні, або не відновлювальні ресурси використовують (матеріали, енергія, вода), враховуються всі етапи виробництва, та як залишки продукції будуть впливати на навколишнє середовище при утилізації.

 На шляху до СТАЛОго виробництва такими мають бути усі виробництва в Україні.

 Але, увага.

 За міжнародною, європейською практикою, тільки ті продукти харчування, виробництво яких відповідає вимогам європейського Закону про органічне виробництво можуть також пройти добровільну екологічну сертифікацію. Тобто, спочатку має бути органічний сертифікат. Еко-маркування для нехарчових продуктів, товарів та послуг не мають таких жорстких вимог.

В ЄС це зроблено, в першу чергу, щоб не вводити в оману споживача.

На 2015 рік в Україні еко-маркування застосовується як для нехарчових, так і для харчових продуктів. В свою чергу, останнє:

- вводить в оману споживача,

- порушує права виробників органічної продукції,

- знижує довіру закордонних партнерів до продуктів українського виробництва.

 Тому сьогодні вкрай необхідно гармонізувати законодавство України із Регламентом ЄС щодо екологічного маркування №66/2010 (EU Ecolabel), продовжити еко-маркування в Україні для нехарчових продуктів, виробів, послуг, окрім харчових продуктів, кормів і необробленої сільськогосподарської сировини, які не пройшли органічну сертифікацію, відповідно до міжнародної практики.

 А нам з вами, споживачам, допоки необхідні закони не прийдуть у норму, треба навчитись називати речі своїми іменами: органічні продукти харчування, - продукти вироблені при органічному виробництві, сертифіковані. Не називаємо їх екологічно-чисті. Можемо назвати натуральна продукція, щоб підчеркнути натуральність, але й фермерська не органічна продукція так може називатись, якщо фермер не використовував шкідливі хімічні пестициди, гербіциди та мінеральні добрива. Як знати – використовував чи ні? Не довіряєте, - не купуйте, бо здоров’я дорожче, ніж кілограм гречки, або борошна з залишками с/г хімії. Якщо гречку можна промити, то борошно – ні.